Он шел в задумчивости по тротуару, беседовал мысленно с Богом, находясь перед Ним с обнаженным сердцем. Было тихо, ничто не отвлекало от мыслей, душа находилась в тихом блаженном состоянии.
Сквозь молитвенную тишину ворвался истошный крик перепуганной женщины. Она бежала навстречу с безумным выражением на лице, растрепанная, в глазах плескался ужас.
- Помогите, - кинулась она к нему, схватив за рукав куртки, - муж с ножом гонится. Пьяный.
Спокойствие не покинуло его:
- Молись, - только и успел сказать.
В неудержимом порыве она пробежала еще метров десять, пока смысл единственного, такого нужного слова, достиг её разума.
Спокойствие обняло её. Остановилась. Повернулась и произнесла:
- Спасибо.
Не было уже ужаса в глазах. Она вспомнила, Кто защитник наш в любых ситуациях.
Что может тщедушный старик? Как может он противостоять объятому гневом мужчине, обхваченному неистовым желанием показать жене «где раки зимуют»?
Лишь вовремя сказанное слово и надежда на Его защиту от всякой напасти смогли отогнать ту волну ужаса, которая гнала её неведомо куда вдоль улицы, заходящуюся в крике о надвигающейся беде.
Он тихо стоял возле раскидистой ивы.
- Непристанно молитесь,- повторял с трепетом в сердце.
Вспомнилась сестричка, которая рассказывала свой сон. Как приходил к ней сатана.
Приоткроет дверь – а она молится. Он закроет её. Отойдет.
Через некоторое время опять скрип дверей и лукавая физиономия в двери – она молится. Закроет. Уйдет.
В третий раз скрипнувшая дверь подсказала о непрошенном госте. А сестра на коленях в молении стоит. Хлопнул лукавый дверью в негодовании ушел.
Не оказалось ему места в душе этой сестры. Она была поглощена беседой с Богом. Нет времени на соблазны, на искушения.
Светлана Поталова,
Россия
Буду очень признательна за конструктивную критику. На оскорбления не отвечаю. Не переживайте, обидеть меня очень трудно. В пустую словесную перепалку не вступаю.
Злословие, сарказм, колкости в адрес друг друга буду удалять.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
